Діти з порушеннями мовлення

      Різні за ступенем тяжкості відхилення від вікових норм розвитку мовлення дитини визначаються причинами, що мають або біологічну, або соціальну природу, які впливають на дитину безпосередньо або опосередковано, починаючи з вагітності матері, дитинства, раннього, молодшого, середнього або старшого дошкільного віку. Виникаючи як наслідок впливу широкого спектра причин, мовні порушення мають певний механізм утворення.

Причини відхилень від норми бувають органічними і функціональними. 

Вони можуть бути обумовлені:

• недостатнім ступенем зрілості кори головного мозку;

• відхиленнями у будові і координованої роботі голосових і дихальних систем, органів артикуляції (укорочена під'язикова зв'язка, масивний або занадто маленький язик, недоліки зубощелепної системи: неправильний прикус, недоліки будови піднебінної вуздечки та ін)

Причинами цього можуть бути несприятливі фактори, що впливають в період внутрішньоутробного розвитку, дитячому або ранньому дошкільному віці, такі як:

Ø внутрішньоутробна патологія (токсикози, вірусні й ендокринні захворювання матері, прийом лікарських препаратів, несумісність по резус-фактору, алкоголізм, куріння, наркоманія);

Ø ураження мозку під час пологів (вузький таз, затяжні або стрімкі пологи, передчасне відходження вод, обвиття пуповиною, неправильне передлежання плода, різні акушерські маніпуляції та ін);

Ø захворювання, перенесені в перші роки життя дитини (часті інфекційно-вірусні захворювання, менинго-енцефаліти, ранні шлунково-кишкові розлади, травми головного мозку);

Ø спадкові фактори.

Функціональні порушення виникають внаслідок впливу соціальних причин:

• наслідування старших;

•  двомовність сім'ї 

• поганих соціально-побутових умов;

• при неправильному вихованні (гіпертурботі або педагогічної занедбаності);

• стресів і психічних захворювань;

• при недоліку емоційного, мовленнєвого спілкування і контактів з дорослими.

          Порушення усного мовлення, у свою чергу, можуть бути розділені на два типи: 1) фонаційного (зовнішнього) оформлення вислову, які називають порушеннями вимовної сторони мовлення, і 2) структурно-семантичного (внутрішнього) оформлення вислову, які в логопедії називають системними порушеннями мовлення.

I. Розлади фонаційного оформлення вислову:

1. Дисфонія (афонія) - відсутність або розлад фонації (голосу) унаслідок патологічних змін голосового апарату. Виявляється або у відсутності голосу (афонія), або у порушенні сили, висоти або тембру голосу (дисфонія).

2. Браділалія -патологічно сповільнений темп мовлення.

3. Тахилалія- патологічно прискорений темп мовлення.

Браділалія і тахилалія об'єднуються під загальною назвою - порушення темпу мовлення. Наслідком порушеного темпу мовлення є порушення плавності мовленнєвого процесу, виразності .

4. Заїкання - порушення темпо-ритмічної організації мовлення, яке обумовлене судорожним станом м'язів мовленнєвого апарату.

5. Дислалія -порушення звуковимови при нормальному слуху і збереженій іннервації мовленнєвого апарату. Виявляється у спотвореному вимовленні звуків, заміні звуків або їх змішенні.

Дефект може бути обумовлений тим, що у дитини не повністю сформувалася артикуляторна база (не засвоєний весь набір позицій артикуляції, необхідних для вимовляння звуків).

6. Ринолалія - порушення тембру голосу і звуковимови, які обумовлені анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату внаслідок порушення нормальної участі носової порожнини у голосостворенні. Всі звуки стають надмірно назалізованими (носовими), спотворено звучать носові звуки "м", "н"; мовлення при цьому малорозбірливе, монотонне.

7. Дизартрія - порушення вимовної сторони мовлення, яке обумовлене недостатністю іннервації мовленнєвого апарату. Дизартрія є наслідком органічного порушення центрального характеру, що призводить до рухових розладів. Виникає в результаті різних органічних уражень ЦНС (при ДЦП). Виражається в різному ступені - від нечіткої вимови окремих звуків до повної нездатності вимовляти звуки.

II. Порушення структурно-семантичного (внутрішнього) оформлення вислову.

1. Алалія- відсутність або недорозвинення мовлення унаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини.

Розрізняють моторну і сенсорну алалію. При моторній алалії зберігається розуміння звернутого повсякденного мовлення та різко порушена здатність породжувати мовлення, при сенсорній - різко порушене розуміння звернутого мовлення, унаслідок чого не відбувається оволодіння ним. Велике значення має відмежування алалії (як первинного дефекту) від вторинних порушень мовленнєвого розвитку при розумовій відсталості і порушеннях слуху.

2. Афазія- повна або часткова втрата мовлення, яка обумовлена локальними ураженнями головного мозку.

У дитини втрачається мовлення в результаті черепно-мозкових травм, нейроінфекції або пухлин мозку після того, як мовлення вже було сформовано. На відміну від афазії дорослих є дитяча, або рання афазія.

Залежно від зони ураження виділяють моторну і сенсорну афазію. При моторній афазії вражається руховий мовленнєвий центр (центр Брока) і дитина втрачає здатність говорити (порушується експресивне мовлення), при сенсорній - вражається чутливий (сенсорний) центр мовлення (центр Верніке) і дитина перестає розуміти мовлення (імпресивна сторона). Сприйняття немовленнєвих звуків звичайно не порушено.

Порушення письмового мовлення підрозділяються на два види: продуктивний (порушення акту письма) або рецептивний (розлад читання).

1. Дислексія- часткове специфічне порушення процесу читання, яке пов'язане з ураженням деяких ділянок кори головного мозку. Виявляється в утрудненні при пізнанні та пізнаванні букв, при злитті букв у склади і складів у слова, що призводить до сповільненого характеру читання, неправильного розуміння навіть простого тексту.

2. Дисграфія- часткове специфічне порушення процесу письма. Виявляється в нестійких оптико-просторових образах букв, в спотвореннях звуко-слогового складу слова та структури речення. В основі дисграфії у дітей звичайно знаходиться недорозвинення усного мовлення та недоліки вимови.

Вправи артикуляційної гімнастики

Мета артикуляційної гімнастики - розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків.

Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.

Перед початком роботи Вам необхідно показати дитині вправу та пояснити її виконання. Для того, щоб дитини проявила цікавість до артикуляційної гімнастики, її слід проводити в ігрові формі. 

Наприклад: "Язичок живе у своєму будиночку - ротику. Як і в будь-якому будинку у ньому теж є свої дверцята - це губи і зуби. Подивись, як я можу відчиняти і зачиняти дверцята у своєму будиночку, а тепер спробуй ти. Язичок дуже веселий і любить перетворюватися на різні речі (вправи "Лопаточка", "Чашечка", "Голочка", "Трубочка", "Гірка"). А ще він, як і всі діти любить гратися - гойдатися на гойдалці вгору-вниз, вгору - вниз (вправа "Гойдалка"), грати в хованки (вправи "Змійка", "Годинник"). Та, мабуть, як і ти він великий ласун, любить поласувати чимось смачненьким (Вправа "Смачне варення"). А як швидко він вміє скакати на конячці (Вправа "Конячка")!"

Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і Ваше обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ.

Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанні артикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, або виходить не вірно, це може призвести до того, що дитина взагалі відмовиться виконувати вправи. Звичайно, спочатку дитині буде важко, але через деякий час Ви помітите, що рухи стали вже менш напруженими та чіткими. 

1. "Лопаточка". Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.

2. "Неслухняний язичок". Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти "пя-пя-пя", неначе похлопувати свій "неслухняний язичок" верхньою губою.

3. "Чашечка". Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.

4. "Голочка". Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.

5. "Гірка". Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.

6. "Трубочка". Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.

7. "Годинник". Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч - ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.

8. "Конячка". Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під'язикову зв'язку. Виконати 10-15 разів.

9. "Грибок". Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи "Конячка" язик не повинен відриватися від піднебіння.

10. "Гойдалка". Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.

11. "Смачне варення". Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.

12. "Змійка". Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.

13. "Маляр". Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.