Інклюзія (від англ. inclusion - включення) - процес збільшення ступеня участі всіх громадян в соціумі, і насамперед, що мають труднощі у фізичному розвитку. Він припускає розробку і застосування таких конкретних рішень, які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати участь в академічному і суспільному житті.

     Інклюзія - це процес реального включення дітей з особливостями психофізичного розвитку в активне суспільне життя і однаковою мірою необхідна для всіх членів суспільства. Дитина з особливими потребами - це не обділена долею, це, швидше, визначений спосіб життя за обставин, що склалися, який може бути дуже цікавий їй і оточуючим людям, якщо порушення розглядати в рамках соціальної концепції. 

   Основним із головних завдань інклюзії є відгук на широкий спектр освітніх проблем у шкільному середовищі та поза його межами. 

    Інклюзивна освіта

- це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами, зокрема дитини з особливостями психофізичного розвитку, в умовах загальноосвітнього закладу.

В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей, яка забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами.

Складові моделі інклюзивної освіти:

1. Командний підхід - ефективна співпраця вчителів, відповідних фахівців, батьків та учнів.

2. Задоволення індивідуальних потреб дітей - розробка індивідуальних навчальних планів та реалізації завдань визначених в них; проведення необхідних адаптацій та модифікацій.

3. Співпраця з батьками, які є першими і головними вчителями.

4. Створення сприятливої атмосфери в дитячому колективі - якщо у школі створено доброзичливу, невимушену атмосферу, якщо тут визнають унікальність кожного (і педагога, і учнів) та підтримують їх, це суттєво підвищує ефективність навчання.

Основні характеристики інклюзивної освіти:

• визнає, що всі діти можуть учитися;
• сприймає і поважає особливості дітей;
• забезпечує відповідність освітніх струк­тур, систем і методології потребам усіх дітей;
• є частиною ширшої стратегії розвитку інклюзивного суспільства;
• є динамічним процесом, що постійно розвивається.

Інклюзивне навчання може здійснюва­тись за однією з форм:

• повна інтеграція, за якою діти з психо­логічною готовністю до спільного навчання зі здоровими однолітками та рівнем психофізичного розвитку, що відповідає віковій нормі, по 1 -3 особи долучаються до звичай­них класів (груп) загальноосвітнього (дошкільного) навчального закладу; при цьому вони мають одержувати корекційну допомогу за місцем навчання та проживання;
• часткова інтеграція, за якої діти з особ­ливостями психофізичного розвитку, які не­спроможні на рівні зі здоровими однолітками оволодіти освітнім стандартом, лише на час­тину дня долучаються до загальноосвітніх класів (груп) по 1-3 особи;
• тимчасова інтеграція, за якої діти з особливостями психофізичного розвитку об'єднуються зі здоровими однолітками 2-4 рази на місяць для проведення спільних ви­ховних заходів.комбінована інтеграція, за якої діти з близьким до норми рівнем психофізичного розвитку по 1 -3 особи долучаються до зви­чайних класів (груп) загальноосвітнього (до­шкільного) навчального закладу; у процесі на­вчання вони постійно одержують допомогу вчителя-дефектолога (асистента вчителя);
• Повна і комбінована форми інтеграції прий­нятні для дітей з високим рівнем психофізич­ного і мовленнєвого розвитку; часткова і тим­часова доцільні для дітей з нижчим рівнем розвитку, зокрема для дітей з порушеннями інтелекту.